Занурюючись в сиву глибину…

Мокрицький Аполлон Миколайович

(28 липня 1810, м. Пирятин – 26 лютого 1870, м. Москва)

Аполлон Миколайович Мокрицький – український живописець і педагог.
Входив до кола представників передової української та російської інтелігенції, товаришував з Т. Шевченком, відігравав значну роль у його долі – викупі з кріпацтва. Був учнем Карла Брюллова та Олексія Венеціанова. Твори Аполлона Мокрицького зберігаються у музеях Дніпра, Житомира, Києва, Ніжина, Чернігова, за межами України – в Калузі, Курську, Москві, Петербурзі, Таганрозі, Ярославлі.

Мокрицький Аполлон Миколайович // Ханко В. Словник мистців Полтавщини / В. Ханко. – Полтава : ВАТ «Видавництво «Полтава», 2002. – С. 128 – 129.

В книзі подано біографічні дані про художника та представлено портрет митця.

Мокрицький Аполлон Миколайович // Шаров І. Ф. Художники України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров, А. В. Толстоухов. – К.: «АртЕк», 2007. – С. 244 – 247.

В книзі подано біографічні дані про митця та інформацію про його твори.

НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ І ЖУРНАЛІВ
Митець шевченківської доби : до 200-річчя від дня народження  А. М. Мокрицького (12.08.1810-1870) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2010. – № 3. – С. 65-69.


Мокрицький Аполлон Миколайович (195 років з дня народження : [укр. художник-портретист народилися у м. Пирятині] // Край. – 2005. –№ 16 (серп.). – С. 21.


Смирнова  Р. Полтавка 22 роки шукала невідомий портрет Шевченка : [зокрема, участь у викупі Т. Г. Шевченка з кріпацтва полтавця А. Мокрицького] / Р. Смирнова // Вечірня Полтава. – 2007. – 24 трав. – С. 8.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Мокрицький Аполлон Миколайович [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ: [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: https://bit.ly/3lACt7X (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.

Портрет дружини [Електронний ресурс] // Музей українського живопису : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.]. – Режим доступу: https://bit.ly/3gRo43m (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.


Учень геніїв,учитель геніїв. Аполлон Мокрицький [Електронний ресурс] // UA History : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2015. – Режим доступу: https://bit.ly/31Rjcap (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.
КАРТИНИ
Збори на полювання, 1836
Портрет генерал-лейтенанта Олександра Сергійовича Лашкарьова з дітьми, 1850
Троний зал імператриці Марії Федорівни у Зимовому палаці, 1830

Литовченко Олександр Дмитрович


(26 березня 1835, м. Кременчук – 16 червня 1890, м. Санкт-Петербург)

Олександр Литовченко – автор картин на історичну і міфологічну тематику та настінних картин у храмі Христа Спасителя в Москві. Його роботи вміщені в експозиції Третьяковської галереї. Він був історичним і релігійним живописцем, академіком Імператорської Академії Мистецтв, учасником «Бунту чотирнадцяти», одним із засновників Санкт-Петербурзької артілі художників.
Литовченко Олександр Дмитрович // Ханко В. Словник мистців Полтавщини/ В. Ханко. – Полтава, 2002. – С. 113.

В книзі подано біографічні дані про художника та представлено портрет митця.

НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ І ЖУРНАЛІВ
Барська Г. 170 років від дня народження. Литовченко Олександр Дмитрович : [художник, народ. 1835 р. у Кременчуці] / Г. Барська // Край. – 2005. – № 20 (груд.). – С. 22.

Литовченко Олександр Дмитрович // Край. – 2015. –№ 132 (берез.). – С. 21-22.

Чернов А. "Чуждый елемент" в російському мистецтві : [Литовченко Олександр Дмитрович] / А. Чернов // Край. – 2015. – № 135 (лип.). – С. 19-21.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Литовченко Олександр Дмитрович [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ: [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: https://bit.ly/3jBjg43 (дата звернення: 12.08.2020.) – Назва з екрану.

Литовченко Олександр Дмитрович [Електронний ресурс] // Полтава історична : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.]. – Режим доступу: https://bit.ly/2DkWePs (дата звернення: 12.08. 2020). – Назва з екрану.

Олександр Литовченко – історичний живописець із Полтавщини [Електронний ресурс] // Український інтерес : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б.м.], 2016-2020. – Режим доступу: https://bit.ly/32PXW42 (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.
КАРТИНИ
Цар Іван Грозний показує свої скарби англійському послу Герсею, 1875
Харон перевозить душі через річку Стікс, 1861
Італійський посланник Кальвуччі змальовує улюблених соколів царя Олексія Михайловича, 1889

Псьол (Псіол) Глафіра Іванівна

(24 жовтня 1823, с. Псьолівка, нині Псільське Великобагачанського району – 26 квітня 1886, Москва)
Під час перебування у маєтку Рєпніних у Шевченка склалися дружні стосунки з сестрами Псьол, зокрема з Глафірою. За словами Варвари Рєпніної, Глафіра зачарувала Шевченка і «зоря чистої поетичної любові спалахнула в нім». Княжна Рєпніна зізнавалася: «Я втайне и не сознавая того, чувствовала ревность из-за предпочтения, которое он оказывал Глафире». Розумна, витончена Глаша була дуже обдарованою. Талановита художниця зверталася до Шевченка за порадами.
Глафіра Псьол доводилась далекою родичкою Миколі Гоголю. Він сам називав її кузиною. Зберігся портрет Гоголя виконаний нею.
Псьол Глафіра Іванівна // Ханко В. Словник мистців Полтавщини / В. Ханко. – Полтава : ВАТ «Видавництво «Полтава», 2002. – С. 158.

В книзі подано короткі біографічні відомості про художницю.

НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ І ЖУРНАЛІВ
Яловегіна Г. Кузина Гоголя, друг Шевченка : [художниця-портретистка Глафіра Псьол] / Г. Яловегіна // Зоря Полтавщини. – 2018. – 12 жовт. – С. 8.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Глафіра Псьол [Електронний ресурс] // UA History: [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2015. – Режим доступу: https://bit.ly/32RUt4Y (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.

Кузина Гоголя, друг Шевченка [Електронний ресурс] // Зоря Полтавщини : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2018. – Режим доступу: https://bit.ly/3bkS6LY (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.

Псьол Глафіра Іванівна [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ: [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2019. – Режим доступу: https://bit.ly/2YXpdjS (дата звернення: 12.08.2020). – Назва з екрану.
КАРТИНИ
Варвара Рєпніна, 1839

СОНЯ ДЕЛОНЕ


(14 листопада 1885, Градизьк – 5 грудня 1979, Париж, Франція)

Дитинство провела у м. Градизьку на Полтавщині. Перша жінка, чия персональна виставка пройшла в Луврі, законодавиця мод, чий дизайн використовували для суконь та автомобілів парижан. Жінка, яка разом з чоловіком створила мальовничий стиль «симультанизм» та офіцерка Ордену Почесного легіону – все це про відому французьку художницю Соню Делоне.
НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ І ЖУРНАЛІВ
Шемет Ю. Соня Делоне: фарби дитинства, фарби України / Ю. Шемет // Жінка. – 2019. – № 6. – С. 14-15.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Соня Делоне: законодавиця моди українського походження [Електронний ресурс] // WiceCow : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2016-2020. – Режим доступу: https://bit.ly/2YXpvaK (дата звернення: 14.08.2020). – Назва з екрану.

Соня Делоне [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: https://bit.ly/2YWVjMB (дата звернення: 17.08.2020). – Назва з екрану.

Українська Коко Шанель – Соня Делоне [Електронний ресурс] // WE.ORG.UA : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.]. – Режим доступу: https://bit.ly/34UUOXf (дата звернення: 17.08.2020). – Назва з екрану.

Ірена Карпа про першу українку в Луврі. 19 серія "Книга-мандрівка. Україна» [Електронний ресурс] // YouTube : [відео-хостинг]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=5cUx3ZNIgoU (дата звернення: 1.09.2020). – Назва з екрану.

КАРТИНИ
Спляча дівчина, 1907
Контрасти, 1913
Співаки фламенко, 1916
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website