ЕКСКУРСІЯ
в
ПОлтавський національний педагогічний університет
імені В. Г. Короленка
в
ПОлтавський національний педагогічний університет
імені В. Г. Короленка
БОТАНІЧНИЙ САД
Я б хотіла пройти всі дороги країни,
Від великих шляхів, до маленьких стежок,
Щоб почути, побачити всю Україну,
Різнобарв'я степів, ніжний гомін річок.
"Мандрівка Україною"
Людмила Васильєва (Лєгостаєва)
ІСТОРІЯ
Історія створення ботанічного саду міста Полтави своїм корінням сягає в початок XX століття. На території близько 5,25 га була створена агробіологічна станція педагогічного інституту. У 1990 році споруджено нову оранжерею площею 200 м2, в якій на сьогоднішній день росте близько 600 видів рослин з різних куточків земної кулі. Завдяки роботі співробітників станції та викладачів кафедри ботаніки в 1989 році станції було надано статус Ботанічного саду.
Ботанічний сад розміщений в мальовничій рельєфній місцевості, східній частині міста. Сад має кілька відділень: дендрарій, відділ квітково-декоративних рослин, музей українського квітникарства під відкритим небом, зелений клас, альпійська гірка, відділ сільськогосподарських та лікарських культур, плодовий сад.
Ботанічний сад розміщений в мальовничій рельєфній місцевості, східній частині міста. Сад має кілька відділень: дендрарій, відділ квітково-декоративних рослин, музей українського квітникарства під відкритим небом, зелений клас, альпійська гірка, відділ сільськогосподарських та лікарських культур, плодовий сад.
Микола Миколайович Гришко
Народився Микола Гришко в 6 січня 1901 року в Полтаві. 1931 рік – очолює відділ генетики і селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель у Глухові.
Очолює кафедру генетики і селекції в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. 1933 рік – виходить його підручник «курс загальної генетики».
Але було у Миколи Миколайовича його дітище – Ботанічний сад. Микола Гришко вважав, що ботанічний сад повинен мати наукове значення, мусить бути великою науково-дослідною установою.
Він повинен мати численні, різноманітні, цінні, науково-демонстраційні ділянки, оранжереї, теплиці, великий гербарій, музей.
Понад усе вражає його титанічна праця над створенням експозиційних ділянок Ботанічного саду, його капітальним будівництвом та проведенням наукових досліджень.
Передчасна смерть 4 січня 1964 року обірвала творчий шлях видатного вченого, одного з найкращих учених ХХ-го століття.
| 27 травня 2017 року КАРТА Ботанічний сад Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка |
ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ…
О. Олесь
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте…
О. Олесь
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте…
Квіти, квіти… Чарівні квіти,
Кольорові, великі й малі…
Ви умієте душу зігріти,
Бо й самі ви — душа землі.
Надія Красоткіна
Кольорові, великі й малі…
Ви умієте душу зігріти,
Бо й самі ви — душа землі.
Надія Красоткіна
ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ
Біля яру, біля стежки одягла верба сережки.
Головою хилитала, потихесеньку питала:
— Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки.
Подарую їм сережки.
Біля яру, біля стежки одягла верба сережки.
Головою хилитала, потихесеньку питала:
— Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки.
Подарую їм сережки.
ЛІНА КОСТЕНКО
(народилася 19 березня 1930 року)
 |  |  |
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КУЛЬБАБУ
- Стародавні китайці і перші поселенці Америки вживали кульбаба в їжу.
- У світі налічується понад 1000 видів кульбаб.
- З квіток кульбаби виготовляють вино і варення.
- Листя кульбаби застосовується в косметиці: з нього готують маски, воно живить, зволожує і омолоджує шкіру.
- У кульбабі міститься: кальцій, залізо, фосфор, калій і вітаміни A, B, C , Е, також білки до 5 %. Корінь кульбаби застосовується в якості лікарської сировини.
- Сушений корінь використовується як жовчогінний засіб, який зміцнює і оздоровлює печінку. Настоянка кореня володіє проносними і кровоочисними властивостями.
- Молоді стебла і листя кульбаб містять вітамін B2, з них готують салати й борщі.
- У коренях деяких кульбаб міститься каучук (з каучуку виготовляють шини для транспортних засобів).
- Перш два види кульбаби, « коксагиз» і « кримсагиз» вирощували для отримання каучуку. Бельгія є однією з рідкісних країн, яка культивує кульбабу у великих кількостях.
- Кульбаба корисна у садах, оскільки вона покращує якість грунту, збільшуючи вміст азоту та інших корисних копалин.
- Життєвий цикл кульбаби близько 2 років.
- У світі налічується понад 1000 видів кульбаб.
- З квіток кульбаби виготовляють вино і варення.
- Листя кульбаби застосовується в косметиці: з нього готують маски, воно живить, зволожує і омолоджує шкіру.
- У кульбабі міститься: кальцій, залізо, фосфор, калій і вітаміни A, B, C , Е, також білки до 5 %. Корінь кульбаби застосовується в якості лікарської сировини.
- Сушений корінь використовується як жовчогінний засіб, який зміцнює і оздоровлює печінку. Настоянка кореня володіє проносними і кровоочисними властивостями.
- Молоді стебла і листя кульбаб містять вітамін B2, з них готують салати й борщі.
- У коренях деяких кульбаб міститься каучук (з каучуку виготовляють шини для транспортних засобів).
- Перш два види кульбаби, « коксагиз» і « кримсагиз» вирощували для отримання каучуку. Бельгія є однією з рідкісних країн, яка культивує кульбабу у великих кількостях.
- Кульбаба корисна у садах, оскільки вона покращує якість грунту, збільшуючи вміст азоту та інших корисних копалин.
- Життєвий цикл кульбаби близько 2 років.
ДОВІДКА ВІД БІБЛІОГРАФА
Тюльпани і нарциси — оранжево-золотиста буря весни.
ДУБ
Ріс у зеленому лісі дуб велетенський високий;
Віти розкинувши пишно рясно-густі і широкі,
Гордо стояв між усіми, стиха шепочучи листом;
Кращий за всіх він здавався силою дужою й хистом;
На світі бурі ніякі зроду б його не, зламали,
Віти ж, простягшись, од вітру й інші дерева ховались.
Ріс у зеленому лісі дуб велетенський високий;
Віти розкинувши пишно рясно-густі і широкі,
Гордо стояв між усіми, стиха шепочучи листом;
Кращий за всіх він здавався силою дужою й хистом;
На світі бурі ніякі зроду б його не, зламали,
Віти ж, простягшись, од вітру й інші дерева ховались.
БОРИС ГРІНЧЕКО
1863-1910
Стих про кота
Он родился таким - нелюбимым, ненужным,
Раздражая людей своим видом наружным...
Самым страшненьким был из рожденных котят,
И никем был не выбран, никем был не взят...
И пищаньем своим раздражал даже кошку,
И решили хозяева выбросить крошку...
А он выжить сумел, не замерз, не подох,
Научился бороться, спасаться от блох...
Побеждать и сражаться в неравных боях,
Закаляясь, мудрея на этих страстях...
Поедая отбросы у мусорных свалок,
И скрываясь от криков и брошенных палок...
Им пугали родители шумных детей,
Шкурка цвет потеряла от снега, дождей,
Внешний вид заставлял возмущаться народ:
«До чего же ужасно-уродливый кот!»
Даже местные псы и собаки
Избегали с котом этим драки...
Он покорно терпел, ожидая прощенья,
Он причины не знал людской злобы и мщенья,
Он бежал за детьми и выпрашивал ласку,
Терся лбом и мяукал, увидев колбаску...
Благодарно мурлыкал сердобольным старушкам,
Их размоченным в банках консервных горбушкам...
Как-то утром от криков проснулся весь дом,
Это было весной, это было с котом...
Он лежал на боку, и мяукал от боли,
И вокруг была лужа от вытекшей крови...
Он хрипел, задыхался, пытался ползти,
К тем, кто мог бы помочь, к тем, кто мог бы спасти...
И в глазах было столько страдания,
Умирая, он ждал сострадания...
Вдруг увидел он над собой человека...
Как и кот - он был инвалид и калека...
Замурлыкал, почувствовав рядом тепло,
Он привык быть ненужным и чувствовал зло...
А здесь трепетность и соучастие,
А здесь помощь, где боль и несчастье...
Человек, прижал к сердцу дрожащий клубок:
- Потерпи, милый котик! Я рядом, сынок!"
И укрыв его тельце махровым шарфом,
Осторожно понес по дорожке за дом...
Это утро застыло у многих в глазах,
До сих пор вспоминают старушки в слезах,
Как их добрый сосед, сам больной, еле ходит,
На прогулку кота необычного водит...
Кот-красавец, какой-то, мол, редкой породы,
Что однажды его чуть не сбили уроды...
Такой умненький котик! И верный - на диво...
И на солнышке шкурка сияет красиво!
Никуда не уходит от ног инвалида,
Умиленье такое от этого вида!
И привязанность, преданность на загляденье,
Ну не котик, а прелесть! Вознаграждение..."
Автор; Марина Бойкова.
Раздражая людей своим видом наружным...
Самым страшненьким был из рожденных котят,
И никем был не выбран, никем был не взят...
И пищаньем своим раздражал даже кошку,
И решили хозяева выбросить крошку...
А он выжить сумел, не замерз, не подох,
Научился бороться, спасаться от блох...
Побеждать и сражаться в неравных боях,
Закаляясь, мудрея на этих страстях...
Поедая отбросы у мусорных свалок,
И скрываясь от криков и брошенных палок...
Им пугали родители шумных детей,
Шкурка цвет потеряла от снега, дождей,
Внешний вид заставлял возмущаться народ:
«До чего же ужасно-уродливый кот!»
Даже местные псы и собаки
Избегали с котом этим драки...
Он покорно терпел, ожидая прощенья,
Он причины не знал людской злобы и мщенья,
Он бежал за детьми и выпрашивал ласку,
Терся лбом и мяукал, увидев колбаску...
Благодарно мурлыкал сердобольным старушкам,
Их размоченным в банках консервных горбушкам...
Как-то утром от криков проснулся весь дом,
Это было весной, это было с котом...
Он лежал на боку, и мяукал от боли,
И вокруг была лужа от вытекшей крови...
Он хрипел, задыхался, пытался ползти,
К тем, кто мог бы помочь, к тем, кто мог бы спасти...
И в глазах было столько страдания,
Умирая, он ждал сострадания...
Вдруг увидел он над собой человека...
Как и кот - он был инвалид и калека...
Замурлыкал, почувствовав рядом тепло,
Он привык быть ненужным и чувствовал зло...
А здесь трепетность и соучастие,
А здесь помощь, где боль и несчастье...
Человек, прижал к сердцу дрожащий клубок:
- Потерпи, милый котик! Я рядом, сынок!"
И укрыв его тельце махровым шарфом,
Осторожно понес по дорожке за дом...
Это утро застыло у многих в глазах,
До сих пор вспоминают старушки в слезах,
Как их добрый сосед, сам больной, еле ходит,
На прогулку кота необычного водит...
Кот-красавец, какой-то, мол, редкой породы,
Что однажды его чуть не сбили уроды...
Такой умненький котик! И верный - на диво...
И на солнышке шкурка сияет красиво!
Никуда не уходит от ног инвалида,
Умиленье такое от этого вида!
И привязанность, преданность на загляденье,
Ну не котик, а прелесть! Вознаграждение..."
Автор; Марина Бойкова.
МИ ЛЮБИМО ВЕСНУ
Ми любимо весну,
Зелену, чудесну,
Грімницю у тучі,
І дощик співучий,
І луки широкі,
І ріки глибокі,
І поле веселе,
І рідні оселі,
І цвіт у маю —
Всю землю свою!
Ми любимо весну,
Зелену, чудесну,
Грімницю у тучі,
І дощик співучий,
І луки широкі,
І ріки глибокі,
І поле веселе,
І рідні оселі,
І цвіт у маю —
Всю землю свою!
Михайло Стельмах
(1912-1983)
Чому на кручі камінь змок,
Хоч гріє літнє сонечко?
Бо коло каменя струмок
Пробив собі віконечко.
Побризкав квіти голубі,
У травах звився стрічкою.
Біжить, співає сам собі:
«Я хочу стати річкою!»
Почув це камінь...
— Гарний спів!
Та я тебе подужаю! —
Скотився й стежку заступив:
— Ставай, струмок, калюжею!
Струмочок в сльози:
— Хочу жить!
Пустіть хоч на хвилиночку! —
І став він землю рить та рить,
Прорив собі щілиночку.
Пробилась крапелька одна,
Скотилась друга кулькою,
І знов струмочок вирина,
Біжить на волі, булькає.
У ньому хвилька хвильку б'є.
Біжить він між травичкою,
А сам усе співа своє:
«Я хочу стати річкою!»
Хоч гріє літнє сонечко?
Бо коло каменя струмок
Пробив собі віконечко.
Побризкав квіти голубі,
У травах звився стрічкою.
Біжить, співає сам собі:
«Я хочу стати річкою!»
Почув це камінь...
— Гарний спів!
Та я тебе подужаю! —
Скотився й стежку заступив:
— Ставай, струмок, калюжею!
Струмочок в сльози:
— Хочу жить!
Пустіть хоч на хвилиночку! —
І став він землю рить та рить,
Прорив собі щілиночку.
Пробилась крапелька одна,
Скотилась друга кулькою,
І знов струмочок вирина,
Біжить на волі, булькає.
У ньому хвилька хвильку б'є.
Біжить він між травичкою,
А сам усе співа своє:
«Я хочу стати річкою!»
МАРІЯ ПРИГАРА
(1908-1983)
Як казала моя бабця
Лавочка – це місце для зустрічі, територія обміну думками інтелігентів
А скамєйка – це місце де збираються ліньтюхи щоби нічого не робити
Але після одинадцятої, туди приходили і ті і інші
Тоді можна сказати скамейка перетворювалася в лавочку, а лавочка в скамейку...
Лавочка – це місце для зустрічі, територія обміну думками інтелігентів
А скамєйка – це місце де збираються ліньтюхи щоби нічого не робити
Але після одинадцятої, туди приходили і ті і інші
Тоді можна сказати скамейка перетворювалася в лавочку, а лавочка в скамейку...
Андрій Дацків
 |  |  |
Відключу мобільний телефон.
Буду тишу слухати квітневу...
Ты сними, сними меня, фотограф,
Так, чтоб рядом звонко пели птицы,
Словно в даль смотрю я голубую,
Чтоб никто и не подумал,
Чтоб никто и не поверил,
В то, что очень одиноко мне.
Так, чтоб рядом звонко пели птицы,
Словно в даль смотрю я голубую,
Чтоб никто и не подумал,
Чтоб никто и не поверил,
В то, что очень одиноко мне.
Красивый мужчина, прекрасный отец!
Любая пошла бы с таким под венец.
Но он свое счастье давно уж нашел,
В нее он влюбился и в дом свой привел!
В.Странник
Любая пошла бы с таким под венец.
Но он свое счастье давно уж нашел,
В нее он влюбился и в дом свой привел!
В.Странник
Зупинилося все жіноцтво.
Є у кожної щось божественне,
Поміж янголом і мадонною.
Тільки жінка єдиним жестом
Світ розбурхує й упокорює.
Є у кожної тайна-таїна,
Щось від сонця, а щось від блискавки.
Кожна жінка є незвичайна,
Бо спіймала лукаві іскорки.
Недаремно ж із раю вигнана
(Бог провчити лише хотів!),
Вона й в пеклі таке щось вигада
І спокусить хоч сто чортів.
НАТАЛЯ БАКЛАЙ
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
І скрізь, навколо, лоно рясту;
Лиш нові, ніжні кольори.
Вкрашають ліс просторо, рясно
Тендітні стебла догори.
Безмір'я квітів кольорових,
Весняне сонце, шум квіток.
Мов ніжне серце у любові
- Потоне пліт сумних думок.
Андрій Гагін
Лиш нові, ніжні кольори.
Вкрашають ліс просторо, рясно
Тендітні стебла догори.
Безмір'я квітів кольорових,
Весняне сонце, шум квіток.
Мов ніжне серце у любові
- Потоне пліт сумних думок.
Андрій Гагін
Бухгалтер милый мой бухгалтер
Вот он какой такой простой
Бухгалтер милый милый мой бухгалтер
Зато родной...
Вот он какой такой простой
Бухгалтер милый милый мой бухгалтер
Зато родной...
На рідну землю дивним сплетом ліг,
барвінку наш, барвіночку хрещатий.
Ти сплетом ліг, як плетиво доріг,
єдиний, як Дніпро і як Хрещатик.
БАРВІНКОВИЙ ЦВІТ
барвінку наш, барвіночку хрещатий.
Ти сплетом ліг, як плетиво доріг,
єдиний, як Дніпро і як Хрещатик.
БАРВІНКОВИЙ ЦВІТ
ДМИТРО БІЛОУС
БОТАНІЧНИЙ САД
Оранжерея
В оранжереї площею 200 м2 росте 600 видів і сортів рослин. Кактусові представлені такими родами, як цереус, клейстокактус, аустроциліндропунція, ехінопсис, епіфіллюм, фрайлея, лобівія, мамілярія, нотокактус, опунція, пародія, псевдолобівія, ріпсаліс, селеніцереyс, тефрокактус, зігокактус. Тут також росте фінікова пальма канарська і алоє деревоподібне.
Відділ ІБО
| Ви мандрували з працівниками Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара по батанічному саду. |
