Проект «Book-History»
Сектор краєзнавчої літератури та бібліографії
Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва
імені Олеся Гончара
Про проект
Здається, що все відкрите, немає непротоптаних стежок, немає невідомого. Але працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії продовжують пошуки...
В 2019 році започатковуємо проект «Book-History».
Проектна діяльність спрямована на широке використання в проекті цікавих літературних та історичних фактів, маловідомого матеріалу про письменників і видатних людей краю.
До вашої уваги аудіофайли.
Зміст
Домазар Сергій - український письменник з Австралії
  • Біографія
  • Фото
  • Аудіозапис
Маруся Чурай - напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини
  • Біографія
  • Фото
  • Аудіозапис
Роговий Феодосій - прозаїк і журналіст

  • Біографія
  • Фото
  • Аудіозапис
Челомей Володимир - генеральний конструктор ракетно-космічної техніки
  • Біографія
  • Фото
  • Аудіозапис
ДОМАЗАР СЕРГІЙ

(1930-1987)
Народився 29 серпня 1900 р. у м. Пирятин у родині фельдшера. Навчався в Пирятинській гімназії, вступив до лав січових стрільців, брав участь у боях. Після поразки УНР потрапив до в'язниці, був засуджений до розстрілу, але вдалося врятуватися. Вів мандрівний спосіб життя, працював суфлером у театрі «Березіль», коректором у друкарнях Харкова і Києва. Викладав німецьку мову в Київському ветеринарному інституті. У 1937 р. лишився без роботи. На початку війни працював складачем української газети (Київ).
Був мобілізований до Червоної Армії, проте повернувся до Києва.
У 1942 р. потрапив до Тюрінгії на сільськогосподарські роботи, потім працював складачем української газети в Берліні.
У 1949 р. емігрував до Австралії, поселився спочатку в Сіднеї, потім у Блектавні (1954). Брав участь у громадському та церковному житті, друкувався в газеті «Вільна думка» (Сідней), журналі «Сучасність». 3 роки мандрував по Канаді, Європі, США, потім знову поселився в Австралії біля річки Непієн.
Помер 18 липня 1987 р. у Сіднеї (Австралія).
МАРУСЯ ЧУРАЙ
(1625–1653)
За переказами, Маруся Чурай народилася у 1625 (за іншими версіями - у 1628 або 1629) році у сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір'ю у Полтаві.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями - Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася.
Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.
Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними - в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів).
РОГОВИЙ ФЕОДОСІЙ
(1925-1992)
Народився: 27.08. 1925 р., с. Пугачівка Градизького району Полтавської області (з 1959 року — на дні Кременчуцького водосховища).
Помер: 4.05. 1992 року, Устимівка Глобинського району Полтавської області.
Освіта: 1949-1952 роки (заочно) навчався на державнмих курсах іноземних мов у Москві. В 1957 році закінчив Харківський педагогічний інститут.
Кар'єра: у червні 1943 року насильно вивезений у Німеччину (в м. Ессен), працював на одній із шахт Рурського кам'яновугільного басейну. В червні 1945 року направлений радянською адміністрацією в м. Електросталь Московської області. 1947 року повернувся в Україну. Працював на заводі, в колгоспі, в сільраді, в риболовній артілі. 19671975 роках в редакції газети «Комсомолець Полтавщини». Лауреат премії імені Андрія Головка (1988 р.) за роман "Поруки для батька".
Твори: автор збірки оповідань, «Провідини» (1973 р.), романів «Свято останнього млива» (1982 р.; вийшов і російською мовою), «Поруки для батька», «Великі поминки», «Гріх без прощення», «Птахи летять за сонцем», повісті «Серце прагне любові» (1984 р.).
ЧЕЛОМЕЙ ВОЛОДИМИР
(1914-1984)
Вчений у галузі механіки і процесів керування, академік АН СРСР (з 1962), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).
Народився у м. Седлеці (тепер Седльце, Польща). Після початку 1-ї світової війни сім'я переїхала до Полтави. Оселилися на Келінському просп. (тепер Першотравневий) у будинку, який на поч. 80-х рр. 19 ст. збудувала сестра М. В. Гоголя Г. В. Гоголь-Яновська (розібраний в 1969 р.).
Після Жовтневої революції тут же оселилася М. О. Бикова - внучка О. С. Пушкіна та донька генерала О. О. Пушкіна і дружина племінника М. В. Гоголя - В. М. Бикова. Згодом сюди ж прибула і донька останньої - С. М. Данилевська, виселена з маєтку у с. Олефірівці (тепер Миргород. району).
У 1926 р Челомеї переїхали до Києва, де Челомей закінчив у 1937 р. Київський авіаційний інститут.
З 1941 р. працював у Центральному інституті авіаційного моторобудування, де створив у 1942 р. перший у СРСР пульсуючий повітряно-реактивний двигун.
З 1944 р. - генеральний конструктор, з 1959 р. - генеральний конструктор авіаційної техніки.
Помер 8 грудня 1984 року.
На фасаді будинку № 10 на вул. Пушкіна № 20, в якій в 1922-1926 рр. навчався В. М. Челомей, встановлена меморіальна дошка.
Контактна інформація
Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара

Сектор краєзнавчої літератури та бібліографії
Контакти
E-mail: pobugonchara@ukr.net
Адрес
36038, м. Полтава,
вул. Олеся Гончара, 25-а
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website